Етнічний чинник реформування адміністративно-територіального устрою: досвід європейських демократичних держав

Анотація

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю враховувати європейський досвід впливу етнічного чинника при розвитку адміністративно-територіального устрою, при плануванні та реалізації наступних етапів адміністративно-територіальної реформи в Україні. Прискорення європейської інтеграції нашої країни вимагає адаптації адміністративно-територіального устрою України до засад регіональної політики ЄС. Таким чином, урахування зарубіжного досвіду необхідне для формування збалансованого підходу до узгодження переважно управлінських цілей наступних етапів адміністративно-територіальної реформи з етнополітичною ситуацією в країні. Метою статті є визначення загальних закономірностей та особливостей впливу міжетнічних відносин на реформування адміністративно-територіального устрою держав Європи. Серед отриманих результатів дослідження – визначено основні форми впливу етнополітичної ситуації на розвиток адміністративно-територіального устрою європейських країн, а також основні чинники, що зумовлюють реалізацію тих чи інших змін. З’ясовано, що головними формами впливу етнічних чинників на реформування державами адміністративно-територіального устрою, є: узгодження меж адміністративно-територіальних одиниць із межами територій проживання етнічних спільнот при збереженні симетричного характеру адміністративно-територіального устрою; утворення для етнічних меншин етнотериторіальних автономій, які мають більші повноваження порівняно з адміністративно-територіальними одиницями такого ж рівня; трансформація державного устрою. З’ясовано, що вплив на реформування адміністративно-територіального устрою держав мають етнічні меншини, які мають території компактного проживання, оскільки саме вони зацікавлені у розширенні повноважень органів публічного управління територіальних одиниць. Встановлено, що головним чинником впливу міжетнічних відносин на реформування адміністративно-територіального устрою є процес політизації етнічності; він характеризується формуванням громадських рухів та політичних партій, що артикулюють вимоги щодо автономізації етнічних територій та представляють інтереси етнічних спільнот у політичній системі суспільства. Також виявлено, що у європейських країнах на здійснення державами автономізації етнічних територій вирішальне значення мали етнополітичні конфлікти. Прямий вплив був пов'язаний із намаганнями держав використати автономізацію як засіб врегулювання наявних конфліктів. Натомість непрямий вплив виявлявся у застосуванні децентралізації як інструменту державної політики із запобігання майбутнім конфліктам.