Механізм реалізації державного регулювання гарантій науково-педагогічних працівників

Анотація

Актуальність дослідження зумовлено тим, що держава має гарантувати кожній людині освіту. З’ясовано, що здібності окремо взятої особи забезпечують надалі кожну людину зайнятістю у трудовій сфері. Установлено, що значний відсоток здобувачів освіти працевлаштовується не за отриманою спеціальністю, віддаючи перевагу іншій сфері діяльності. Виявлено, що причинами такої ситуації, що склалася, є надання неактуальних знань здобувачам вищої освіти, відсутність мотивації у науково-педагогічних працівників передавати актуальні знання таким здобувачам вищої освіти. На цій підставі обґрунтовано, що необхідна цілісна концепція з надання гарантій науково-педагогічним працівникам, що (гарантії) підвищать рівень мотивації у таких працівників до саморозвитку, більшої професійної віддачі на роботі, застосування інноваційних методів в її межах тощо. Відтак, метою статті визначено обґрунтування механізму реалізації державного регулювання гарантій науково-педагогічних працівників. У цьому контексті система гарантій визначена як механізм, призначений відмежовувати індивідів від різного роду несприятливих для його життєдіяльності впливів з боку соціального середовища і пом’якшувати наслідки таких впливів. У межах даної статті механізм реалізації державного регулювання гарантій науково-педагогічних працівників розглянуто як самоорганізовану сукупність елементів, факторів і умов, які впорядковуються державними органами з метою досягнення заданого результату (тобто надання гарантій науково-педагогічним працівникам). З’ясовано, що через уведення в Україні воєнного стану права та свободи, а також деякі гарантії науково-педагогічних працівників, на жаль, обмежені. Установлено, що під час воєнного стану для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань науково-педагогічні працівники, за їх згодою, на підставі наказу керівника, про який повідомляється профспілка, можуть бути залучені до роботи понад встановлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні у нічний час. У той же час, акцентовано, що науково-педагогічні працівники не повинні повністю обмежуватися у праві на: 1) захист професійної честі, гідності; 2) вибір форм, методів, засобів навчання, педагогічну ініціативу; 3) індивідуальну педагогічну діяльність; 4) участь у громадському самоврядуванні; 5) підвищення кваліфікації, перепідготовку, вибір змісту, програм, форм навчання, закладів, установ організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.