Особливості децентралізації публічної влади українських земель, що входили до складу Литви (XIII – початку XVII ст.)

Анотація

У статті розглянута актуальна тема особливостей децентралізації публічної влади на українських землях у XIII – на почату XVII ст. Важливість теми обумовлена необхідністю вивчення історичного досвіду впровадження децентралізації у минулому. Підкреслено, що успіх реформ багато в чому залежить від врахування історичного досвіду й особливостей децентралізації публічної влади. Охарактеризовано розвиток органів місцевого самоуправління на українських землях, що входили до складу Литовської держави. Встановлено, що рівень децентралізації публічної влади у Великому князівстві Литовському впродовж ХІІІ – початку ХVІІ ст. залишався високим. Виявлено, що Литва не створила централізованої державності. Зазначено, що влада князя була обмежена радою знаті. Оцінено вплив делегованих депутатів з різних частин литовської державності на рішення ради знаті. Виявлено факти, що підтверджували існування децентралізації публічної влади у Литві: функціонування органів місцевого самоврядування (повітові сеймики та магдебурзьке право у містах); проведення процедури обрання посадовців до місцевої влади; певна прозорість та демократичність в управлінні автономними адміністративно-територіальними одиницями. Виявлено, що децентралізація публічної влади у Литві мала кілька обмежень (доступ до влади мали лише шляхтичі, католики, уніати, міські патриції).