Доктринальні проблеми муніципальної статутної нормотворчості (аксіологічні, онтологічні та телеологічні аспекти)

Анотація

Стаття присвячена концептуальним проблемам статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні. Проведено концептуальний аналіз аксіологічних аспектів муніципальної статутної нормотворчості. Зазначається зв'язок з аксіологією муніципального статутного права проблеми його онтологічного значення. Обгрунтовано, що розкриття онтологічних аспектів муніципальної статутної нормотворчості дозволить показати роль статутів територіальної громади як особливої форми права з точки зору втілення у буття людини – члена територіальної громади ідеалів муніципальної демократії. Розкрито сутнісні ознаки та обґрунтовано структурні, змістовні та функціональні характеристики інституту статутного права у місцевому самоврядуванні. Звертається увага на узгоджувально-інтеграційну та орієнтаційно-координаційну цінність муніципальної статутної нормотворчості. Встановлено джерела та форми статутного права в місцевому самоврядуванні та обґрунтовано основні організаційно-правові закономірності його розвитку. Наведено систему функцій статутного права, до якої автори відносять такі, як: легітимну, управлінську, регуляторну, інноваційну, реформаторську, право установчу, правозахисну, етичну. Робиться висновок, що важливим критерієм визначення дієвості статутів територіальних громад та системи їх функцій, їх соціальної цінності є ефективність реалізації цих функцій із метою втілення завдань та цілей, покладених на муніципальне статутне регулювання. Муніципальне статутне право – ніщо, якщо його положення не реалізовані в діяльності територіальних громад та їх членів – мешканців сіл, селищ та міст у муніципально-правових відносинах. Неможливо зрозуміти цінність, сутність, зміст, функціонально-телеологічне призначення муніципального права, якщо відхилитися від механізму його реалізації в житті суспільства конкретних територіальних громад. Це твердження, насамперед, має бути віднесене до оцінки статутів територіальних громад, їх норм та функцій. Іншими словами, статути територіальних громад залишаються абсолютно недієвими документами, а їх приписи – абстракцією, позбавленою реального змісту і практичного значення, у разі коли, по-перше, прийняття статутів територіальних громад не мало об’єктивних передумов; по-друге, статути територіальних громад не здійснюють реального впливу на суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування. У силу цього ефективність існування та функціонування статутів територіальних громад та їх нормативних приписів визначається ступенем їх реалізації.