Стратегія розвитку території: стратег і інформація


  • S. A. Ivanova Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Ключові слова: https://doi.org/10.15421/151870
Ключові слова: управління територією, стратегічне планування, інфоведення, людина керуюча, стратегічне бачення, якість управління

Анотація

У статті розглядаються питання, пов’язані з особливостями розробки стратегії розвитку територій, з урахуванням специфіки феномена інформація. Подається аналіз природи інформації як постійно змінної диференції, яка, в свою чергу, змінює стан всієї керованої системи. Також аналізується складна природа понять «план» і «стратегія», які представляють не те, що буде, а те, що може статися за певних зусиль учасників стратегічної реалізації. Коротко представлені особливості сприйняття інформації людиною і вплив парадигм мислення на цей процес. Виявлено ключову роль стратега, який повинен володіти вмінням роботи з інформацією, яка постійно змінюється, та знаходити в ній смисли, що дозволяють управляти територією в довгостроковій перспективі. Наданий первинний алгоритм роботи з інформацією за методом інфоведення, який дозволяє адекватно збирати інформацію, вивчати її та розробляти на її базі стратегічні плани розвитку території. Показано, що навички стратегічного управління стають необхідними у швидкозмінних умовах сучасності, дозволяючи швидко адаптуватися до змін і створюючи стійкі образи прийнятного майбутнього. Розвиток території неможливий без стратегічного бачення, без віддалених у часі цілей, а значить він неможливий без систематичного збору та обробки інформації.Автор робить висновок, що сучасний світ пропонує безліч технологічних рішень для управління. При цьому, як показують дослідження, далеко не завжди ці рішення дають дійсно очікуваний результат. Дані можуть перетворитися в інформацію тільки при кропіткій роботі і пошуку смислів. Таким чином, розуміння, що стоїть за відображеннями реальності, дозволяє змінити якість управління і якість розробки стратегії розвитку території.

Посилання

1. Akoff, R., & E`rmi, F. (1974). O celeustremlenny`x sistemax [On Purposeful Systems]. Moscow: Sov. Radio
[in Russian].
2. Kammings, S. (2010). Rekonstrukciya strategii [Recreating Strategy]. Kharkiv: Gumanitarny`j centr
[in Russian].
3. Klauzevicz, K. (2002). O vojne [About War]. Moscow: AST [in Russian].
4. Luman, N. (2005). Media kommunikacii [Media communications]. Moscow: Logos [in Russian].
5. Minczberg, G., Alstrend, B., & Lempel, D. (2002). Shkoly` strategii [Strategy schools]. Saint Petersburg: Piter
[in Russian].
6. Novejshij slovar` inostrannyh slov i vyrazhenij [The newest dictionary of foreign words and expressions]. (2002). Moscow: AST, Minsk: Harvest [in Russian].
7. Gikzi, T., Otinger, B., & Bassford, K. (Eds.). (2002). Strategiya upravleniya po Klauzeviczu [Clausewitz on Strategy]. Moscow: Al`pina publisher [in Russian].
8. Smits, J. (1798). Dictionnaire de L’Academie Françoise: Cinquieme edition. Paris: Academie Françoise.
9. Gaffiot, F. (1934). Dictionnaire Gaffiot. Paris: Hachette.
10. Infovedenie: rabota s informaciej. Web. 30.10.2018. Retrieved from: http://info-ved.com [in Russian].
11. Kvitka, S.A. (2016). Forsait yak tekhnolohiia proektuvannia maibutnoho: novitni mekhanizmy vzaiemodii publichnoi vlady, biznesu ta hromadianskoho suspilstva [Foresight as the design technology of the future: the latest mechanisms of interaction of public authorities, business and civil society]. Aspects of public administration, 4, 5-15 [in Ukrainian].
12. Gajnutdinova, L.A. (2009). Sovremennye podhody k analizu grazhdanskogo obshhestva [Modern approaches to the analysis of civil society]. Politicheskaja jekspertiza: POLITJeKS, 5 (4), 152-160 [in Russian].
13. Kryvoshein, V. (2017). Delfi yak bazova forsait-tekhnolohiia sotsialno-politychnoi ryzykolohii [Delphi as the basic foresight technology of socio-political risk-taking]. Scientific and theoretical almanac «Grani», 20 (7), 57-64 [in Ukrainian].
Опубліковано
2019-02-20
Як цитувати цю статтю:
Ivanova, S. (2019). Стратегія розвитку території: стратег і інформація. Аспекти публічного управління, 6(11-12), 21-27. https://doi.org/10.15421/151870
Розділ
Статті