Від контролю до нейрокоординації: трансформація логіки публічного управління в умовах когнітивної складності

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена трансформацією умов функціонування сучасного публічного управління в контексті цифровізації, інформаційного перенасичення та зростання когнітивної складності соціального середовища. Класична індустріальна модель управління, заснована на нормативності, ієрархії та контролі, поступово втрачає ефективність в умовах високої невизначеності, прискорення комунікаційних процесів і фрагментації інтерпретацій. Посилення регламентації, гіперзвітності та адміністративного тиску призводить до зниження адаптивності систем, зростання когнітивного перевантаження, посилення decision paralysis та формування захисних моделей організаційної поведінки.Основний матеріал присвячено аналізу переходу від індустріальної моделі контролю до нейрокоординаційної моделі публічного управління. Публічне управління розглядається не лише як інституціональний механізм регулювання, а і як процес когнітивної, емоційної та смислової координації колективного досвіду. Особливу увагу приділено феномену кризи довіри як кризи нейросоціальної координації, за якої виникає розрив між формальними інститутами та колективним сприйняттям соціальної реальності. Як модель розподіленої координації використано логіку колективної поведінки slime mold, що демонструє можливість ефективної адаптації складної системи без жорсткого централізованого центру управління.Результати дослідження полягають у розробленні моделі когнітивної архітектури колективного досвіду, яка включає процеси сприйняття сигналів середовища, інтерпретації, емоційної синхронізації, формування образу майбутнього, координації дій та адаптації. Запропоновано узагальнену формулу когнітивної архітектури суспільства як framework-інструмент для діагностики криз управління, оцінювання реформ, аналізу інформаційної політики та проєктування нейрокоординаційних моделей держави. Також систематизовано основні загрози когнітивного зв’язку суспільства та запропоновано механізми виходу з проблемних зон управління.Висновки. Обґрунтовано, що стійкість сучасних соціальних систем визначається не виключно жорсткістю адміністративного контролю, а здатністю формувати простір колективного розуміння, довіри, емоційної синхронізації та спільного образу майбутнього. Зроблено висновок про необхідність переходу від управління інформацією до управління когнітивним і смисловим середовищем, де ключовим ресурсом держави стає здатність підтримувати колективний зв’язок, самоорганізацію та адаптивну координацію суспільства в умовах високої невизначеності.