Реформування системи інституційного догляду за дітьми в Україні в умовах військової агресії

Анотація

Актуальність. Реформування системи інституційного догляду за дітьми в Україні є не лише елементом внутрішньої соціальної політики, а критичним, невід’ємним компонентом траєкторії європейської інтеграції. Невдача реформи деінституціалізації матиме каскадний ефект на сприйняття ЄС здатності України впроваджувати складні, політично чутливі реформи в інших секторах, необхідних для вступу.Метою дослідження є вивчення особливостей сучасного стану реформи системи інституційного догляду за дітьми в Україні, розглядаючи її стратегічну еволюцію та визначаючи вплив повномасштабної війни на стійкість бар’єрів на шляху її впровадження, та формування рекомендації щодо прискорення трансформаційних процесів деінституціалізації. Результати. Реформа системи інституційного догляду за дітьми в Україні є складним, багатовимірним процесом, що є невід'ємною частиною європейської інтеграції країни та доказом її відданості демократичним цінностям. В основі реформи лежить розуміння, що проблема полягає не в сирітстві, а в кризі сімей, які через бідність, хворобу дитини чи відсутність послуг змушені віддавати дітей до закладів. Отже, головна мета – створення послуг для підтримки сімей у громадах.Висновки. Повномасштабне вторгнення має подвійний ефект. З одного боку, воно створює перешкоди через фінансове виснаження та переміщення населення. З іншого – діє як каталізатор, оскільки продемонструвало неефективність великих інституцій в умовах кризи та посилило міжнародну увагу до захисту прав дітей в Україні. Успіх реформи гальмується через відсутність дієвої міжвідомчої координації, застарілу систему фінансування та опір змінам на місцях. Для прискорення реформи рекомендовано створити міжвідомчу координацію на високому рівні, реформувати модель фінансування, розширити повноваження місцевих громад у розвитку соціальних послуг та інтегрувати зусилля з програмами підтримки постраждалих від війни.