Концептуальні підходи до управління людськими ресурсами у сфері державної служби: еволюція теорій та сучасні виклики

  • Руснак Антон Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна) http://orcid.org/0009-0001-5798-1861
  • Багрім Ольга Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна) http://orcid.org/0000-0002-6819-2948
Ключові слова: управління людськими ресурсами, лідерство, інклюзія, державна служба, трансформаційне лідерство, емоційний інтелект, публічне управління, інституційна спроможність

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження концептуальних підходів до лідерства та інклюзії в системі державної служби України з урахуванням еволюції управління людськими ресурсами та сучасних викликів. Розкрито історичний розвиток теорій УЛР: від механістичних моделей, що ґрунтувалися на контрольованій ієрархії, до стратегічних і гуманістичних концепцій, які акцентують увагу на розвитку людського капіталу, організаційній культурі та залученості персоналу. Проаналізовано трансформацію лідерських підходів – від авторитарного до трансформаційного, сервантного лідерства, а також моделі «лідера змін» у контексті цифрової трансформації публічного управління.Особливу увагу приділено впровадженню інклюзивних принципів у діяльність органів державної влади. Досліджено нормативно-правові засади інклюзії, зокрема реалізацію Стратегії реформування державного управління, Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору та ініціатив НАДС щодо розвитку інклюзивного кадрового потенціалу. Узагальнено зарубіжний досвід країн ЄС, Канади, Великобританії, зокрема щодо застосування інструментів інклюзивного лідерства, гендерної рівності, адаптивного менеджменту.У статті наведено тези провідних науковців, зокрема Ф. Тейлора. Маслоу, Ф. Герцберга, Б. Басса, Д. Ґоулмана, а також українських дослідників – Т. Ваховича, О.Бондарчук, Л. Мельника, які окреслили сучасні орієнтири розвитку публічного лідерства та інклюзії. Зроблено акцент на ролі емоційного інтелекту, довіри, комунікаційної відкритості, а також здатності лідера до прийняття рішень в умовах нестабільності.У результаті дослідження сформульовано висновки щодо доцільності імплементації моделі інклюзивного лідерства в українській державній службі як інструменту підвищення інституційної спроможності, довіри до держави та ефективності управління людськими ресурсами. Представлено рекомендації щодо вдосконалення нормативної бази, підготовки лідерів змін, запровадження систем People Analytics та цифрових HRM-платформ.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

Руснак Антон, Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна)
Ph.D. Student
Багрім Ольга , Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна)
Ph.D., Assoc. Prof.

Посилання

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ
Бенс, Дж., & Нанус, Б. (2005). Лідерство: Стратегії змін. К.: Видавництво УАДУ.
Бойко, О. (2021). Управління людськими ресурсами в публічній службі: сучасні тенденції. Науковий вісник НАДУ, 1, 27-34.
Бондарчук, О. (2023). Інклюзія в публічному управлінні: проблеми і перспективи. Державне управління: теорія та практика. С.33-47.
Вахович, Т. (2022). Лідерство як фактор організаційного розвитку в публічній службі. Публічне управління: теорія та практика, 4, 50-54.
Грицяк, І. А. (2021). Лідерство у сфері публічного управління: концептуальні засади. Вісник НАДУ. 3, 15-22.
Європейська Комісія (2020). White Paper on European Governance. Brussels.
Мельник, Л. (2023). Інклюзивність як чинник ефективності публічного управління. Український журнал прикладної економіки. С.52–68.
Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) (2023). Звіт про виконання Стратегії реформування державного управління. https://nads.gov.ua
Про державну службу. Закон України №889-VIII від 10.12.2015.
Рада Європи (2021). Рекомендації щодо підготовки лідерів публічного управління.
Ярошенко, Т. (2020). Інклюзивність у публічному управлінні: сучасні підходи. Вісник НАДУ. 4, 45-51.
Bass, B. M., & Avolio, B. J. (1994). Improving Organizational Effectiveness through Transformational Leadership. Sage.
Becker, G. (1964). Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. Chicago: University of Chicago Press.
Clark, C. (2015). Inclusive Leadership in Public Administration. Journal of Public Administration Research and Theory, 25(4), 1101-1126.
Eagly, A. H. (2007). Female leadership advantage and disadvantage: Resolving the contradictions. Psychology of Women Quarterly, 31(1),
Fayol, H. (1949). General and Industrial Management. London: Pitman Publishing.
Goleman, D. (1995). Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. Bantam Books.
Government of Canada (2022). Centre for Diversity and Inclusion. https://www.canada.ca/en/government/publicservice
Greenleaf, R. K. (1977). Servant Leadership: A Journey into the Nature of Legitimate Power and Greatness. Paulist Press.
Herzberg, F. (1959). The Motivation to Work. New York: John Wiley & Sons.
Maslow, A. (1943). A Theory of Human Motivation. Psychological Review, 50(4), 370–396.
Mayo, E. (1933). The Human Problems of an Industrial Civilization. New York: Macmillan.
McGregor, D. (1960). The Human Side of Enterprise. New York: McGraw-Hill.
OECD (2020). Public Service Leadership and Capability. OECD Publishing, Paris.
SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management) (2019). Principles of Public Administration. https://www.sigmaweb.org
Taylor, F. W. (1911). The Principles of Scientific Management. New York: Harper & Brothers.
Transparency International Ukraine. (2022). Відкритість та доброчесність в державному управлінні. https://ti-ukraine.org
UK Civil Service (2019). Leadership Statement. https://www.gov.uk/government/publications/civil-service-leadership-statement
Ulrich, D. (1997). Human Resource Champions. Boston: Harvard Business School Press.
Ulrich, D. et al. (2020). Reinventing the Organization: How Companies Can Deliver Radically Greater Value in Fast-Changing Markets. Harvard Business Review Press.
Weber, M. (1922). Economy and Society. Tübingen: Mohr.
REFERENCES
Bass, B. M., & Avolio, B. J. (1994). Improving Organizational Effectiveness through Transformational Leadership. Sage.
Becker, G. (1964). Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. Chicago: University of Chicago Press.
Bence, J., & Nanus, B. (2005). Leadership: Strategies for Change. Kyiv: UADU Publishing House.
Bondarchuk, O. (2023). Inclusion in Public Administration: Problems and Prospects. Public Administration: Theory and Practice. Pp. 33-47.
Boyko, O. (2021). Human Resource Management in Public Service: Current Trends. Scientific Bulletin of NADU, 1, 27-34.
Clark, C. (2015). Inclusive Leadership in Public Administration. Journal of Public Administration Research and Theory, 25(4), 1101-1126.
Council of Europe (2021). Recommendations for the training of public administration leaders.
Eagly, A. H. (2007). Female leadership advantage and disadvantage: Resolving the contradictions. Psychology of Women Quarterly, 31(1),
European Commission (2020). White Paper on European Governance. Brussels.
Fayol, H. (1949). General and Industrial Management. London: Pitman Publishing.
Goleman, D. (1995). Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. Bantam Books.
Government of Canada (2022). Centre for Diversity and Inclusion. https://www.canada.ca/en/government/publicservice
Greenleaf, R. K. (1977). Servant Leadership: A Journey into the Nature of Legitimate Power and Greatness. Paulist Press.
Herzberg, F. (1959). The Motivation to Work. New York: John Wiley & Sons.
Hrytsiak, I. A. (2021). Leadership in Public Administration: Conceptual Foundations. Bulletin of NAPA. 3, 15-22.
Maslow, A. (1943). A Theory of Human Motivation. Psychological Review, 50(4), 370–396.
Mayo, E. (1933). The Human Problems of an Industrial Civilization. New York: Macmillan.
McGregor, D. (1960). The Human Side of Enterprise. New York: McGraw-Hill.
Melnyk, L. (2023). Inclusivity as a factor in the effectiveness of public administration. Ukrainian Journal of Applied Economics. Pp. 52–68.
National Agency of Ukraine for Civil Service (NACS) (2023). Report on the implementation of the Public Administration Reform Strategy. https://nads.gov.ua
OECD (2020). Public Service Leadership and Capability. OECD Publishing, Paris.
On civil service. Law of Ukraine No. 889-VIII of 10.12.2015.
SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management) (2019). Principles of Public Administration. https://www.sigmaweb.org
Taylor, F. W. (1911). The Principles of Scientific Management. New York: Harper & Brothers.
Transparency International Ukraine. (2022). Відкритість та доброчесність в державному управлінні. https://ti-ukraine.org
UK Civil Service (2019). Leadership Statement. https://www.gov.uk/government/publications/civil-service-leadership-statement
Ulrich, D. (1997). Human Resource Champions. Boston: Harvard Business School Press.
Ulrich, D. et al. (2020). Reinventing the Organization: How Companies Can Deliver Radically Greater Value in Fast-Changing Markets. Harvard Business Review Press.
Vakhovych, T. (2022). Leadership as a factor of organizational development in the public service. Public Administration: Theory and Practice, 4, 50-54.
Weber, M. (1922). Economy and Society. Tübingen: Mohr.
Yaroshenko, T. (2020). Inclusivity in Public Administration: Modern Approaches. Bulletin of NAPA. 4, 45-51.

Переглядів анотації: 458
Завантажень PDF: 125
Опубліковано
2025-08-26
Як цитувати
Руснак, А., & Багрім , О. (2025). Концептуальні підходи до управління людськими ресурсами у сфері державної служби: еволюція теорій та сучасні виклики. Аспекти публічного управління, 13(3), 5-11. https://doi.org/10.15421/152524
Розділ
Стаття