Адаптація аграрної політики України до проблем природного середовища

Анотація

Досліджено та проаналізовано сучасні виклики сільському господарству України, зумовлені глобальними змінами клімату, нераціональним використанням основних природних ресурсів та їх виснаженням, забрудненням навколишнього природного середовища викидами в атмосферне повітря та скидами у водні об’єкти від використання сільськогосподарськими підприємствами спеціалізації у виробництві продукції свинарства та птахівництва, відсутність достатньої інфраструктури та ефективної системи управління відходами тощо. Проаналізовано світовий досвід попередження негативного впливу сільськогосподарської діяльності на навколишнє середовище, зокрема обмеження інтенсивності виробництва, використання хімікатів та пестицидів, обсягів шкідливих викидів (забруднення) та відходів, зокрема, політики CСП. Обґрунтовано пріоритетні напрями державної політики України у сфері адаптації сільськогосподарського виробництва до означених викликів і загроз в контексті євроінтеграції; запропоновано економічні інструменти адаптаційного механізму сформованому на основі збалансованого поєднання примусово-обмежувальних і стимулювально-компенсаційних регуляторів – податків і зборів. Основою алгоритму організаційно-економічних заходів має бути створення нормативно-правової бази для переходу на екологічні стандарти ведення сільськогосподарської діяльності, державних інвестицій у «зелене зростання» та програми «зелених інновацій». Крім того, алгоритм передбачає застосування податків і штрафів за порушення землекористування та стимулювання екологічно безпечних практик господарювання для забезпечення сталого екологічного благополуччя та збереження природного середовища для майбутніх поколінь. Обґрунтовано доцільність створення на базі Національного екологічного центру України національної платформи адаптації сільського господарства до зміни клімату на основі європейської (Climate adapt), яка надаватиме інформацію про поточні та очікувані зміни клімату та вразливість різних територій. Реалізація національного плану адаптації сільськогосподарського виробництва має відбуватися за рахунок формування механізмів адаптаційної політики знизу вгору, від територіальних громад до національного рівня, через освіту та просвітницьку діяльність.