Реалізація державної екологічної політики в країнах Європейського Союзу: досвід для України

Анотація

У статті здійснено аналіз та узагальнено підходи до реалізації державної екологічної політики в країнах Європейського Союзу та визначення можливостей застосування зарубіжного досвіду для України. Визначено сучасні проблеми та охарактеризовано стан довкілля, зокрема наявні процеси глобалізації та трансформацій у суспільстві активізували пріоритети щодо збереження довкілля, і тим самим, потребують термінового вжиття заходів органами публічної влади. В зв’язку з цим набуває актуальності дослідження зарубіжного досвіду реалізації державної екологічної політики, зокрема в країнах Європейського Союзу. Констатовано, що Україна є Стороною значної кількості міжнародних двосторонніх та багатосторонніх угодах у сфері охорони довкілля. Обґрунтовано, що співробітництво України та Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища з 1998 року спрямоване на протидію погіршення стану навколишнього середовища і включає спрямовано на здійснення ефективної реалізації державної екологічної політики. Зазначено, що формування єдиної екологічної політики в ЄС започатковано з часу проведення у 1972 р. в Парижі конференції глав держав та урядів, завдяки чому створено необхідні умова для  проведення активної роботи щодо розроблення стандартів управління навколишнього середовища. Встановлено, що з метою вирішення наявних екологічних проблем в Україні необхідно проводити активне міжнародне співробітництво при реалізації державної екологічної політики. Визначено, що в країнах Європейського Союзу існують національний рівень правотворчості та інституційний, на яких здійснюється правове регулювання актуальних питань у сфері екології. Так, у 1998 р. нормативно-правовими актами задекларовано включення питань охорони навколишнього природного середовища в усі напрями політики. В директивах Європейського Союзу закріплено систему стандартів в екологічній сфері. Доведено, що застосування приписів директив Європейського Союзу проводиться з метою гармонізації та адаптації національного законодавства певної країни, зокрема України, для формування єдиних правових засад державного регулювання в екологічній сфері. Виокремлено окремі директиви у сфері екології за такими напрямами як щодо свободи доступу до екологічної інформації; про оцінку впливу на стан довкілля; про забезпечення участі громадськості у вироблені національної політики навколишнього природного середовища. Окреслено питання забезпечення конституційних положень у сфері охорони навколишнього природного середовища в окремих країнах Європейського Союзу, зокрема проаналізовано норми Конституцій Федеративної Республіки Німеччини, Австрії, Швеції, Угорщини та Польщі та визначено, що екологічна політика у країнах Європейського Союзу є ключовим напрямом діяльності.