Аспекти публічного управління

Від контролю до нейрокоординації: трансформація логіки публічного управління в умовах когнітивної складності

Світлана Іванова — пт, 15 тра 2026 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження зумовлена трансформацією умов функціонування сучасного публічного управління в контексті цифровізації, інформаційного перенасичення та зростання когнітивної складності соціального середовища. Класична індустріальна модель управління, заснована на нормативності, ієрархії та контролі, поступово втрачає ефективність в умовах високої невизначеності, прискорення комунікаційних процесів і фрагментації інтерпретацій. Посилення регламентації, гіперзвітності та адміністративного тиску призводить до зниження адаптивності систем, зростання когнітивного перевантаження, посилення decision paralysis та формування захисних моделей організаційної поведінки.
Основний матеріал присвячено аналізу переходу від індустріальної моделі контролю до нейрокоординаційної моделі публічного управління. Публічне управління розглядається не лише як інституціональний механізм регулювання, а і як процес когнітивної, емоційної та смислової координації колективного досвіду. Особливу увагу приділено феномену кризи довіри як кризи нейросоціальної координації, за якої виникає розрив між формальними інститутами та колективним сприйняттям соціальної реальності. Як модель розподіленої координації використано логіку колективної поведінки slime mold, що демонструє можливість ефективної адаптації складної системи без жорсткого централізованого центру управління.
Результати дослідження полягають у розробленні моделі когнітивної архітектури колективного досвіду, яка включає процеси сприйняття сигналів середовища, інтерпретації, емоційної синхронізації, формування образу майбутнього, координації дій та адаптації. Запропоновано узагальнену формулу когнітивної архітектури суспільства як framework-інструмент для діагностики криз управління, оцінювання реформ, аналізу інформаційної політики та проєктування нейрокоординаційних моделей держави. Також систематизовано основні загрози когнітивного зв’язку суспільства та запропоновано механізми виходу з проблемних зон управління.
Висновки. Обґрунтовано, що стійкість сучасних соціальних систем визначається не виключно жорсткістю адміністративного контролю, а здатністю формувати простір колективного розуміння, довіри, емоційної синхронізації та спільного образу майбутнього. Зроблено висновок про необхідність переходу від управління інформацією до управління когнітивним і смисловим середовищем, де ключовим ресурсом держави стає здатність підтримувати колективний зв’язок, самоорганізацію та адаптивну координацію суспільства в умовах високої невизначеності.

Розвиток спільного публічного управління на основі громадської технології: кейс проєкту аналогової цифрової платформи "Я-Тобі"

Микита Липнягов, Ольга Матвеєва — пн, 18 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджується розвиток спільного публічного управління в Україні на основі civic‑tech рішень на прикладі авторської аналогово‑цифрової платформи «Я‑Тобі». Робота аналізує, яким чином кризові умови та прискорена цифрова трансформація змінюють ролі органів місцевого самоврядування та акторів громадянського суспільства і їх мереж, формуючи запит на гібридні соціотехнічні інструменти, що забезпечують координацію та формування довіри при управлінні спільними ресурсами громад.
Методологічно дослідження ґрунтується на підході дослідження через дію (action research) у поєднанні з кейс-аналізом, що дало змогу створити прототип та провести рефлексивний аналіз дизайну, функціональності й управлінського потенціалу платформи. Отримані результати показують, що civic‑tech рішення функціонують як технологічні інфраструктури та комплексні організаційно‑соціальні середовища, які сприяють появі нових механізмів розподіленого прийняття рішень, верифікації, прозорості та спільного громадянського проблем. Платформа-приклад ілюструє здатність аналогово‑цифрових архітектур інтегрувати офлайн‑мережі солідарності із цифровими інструментами аутентифікації, картування потреб громади, забезпечення комунікації та аналітики даних. Така гібридна модель сприяє формуванню поліцентричних механізмів врядування, у межах яких громади можуть підсилювати власну стійкість, зменшують інформаційну асиметрію та підтримують виконання критично важливих публічних функцій у кризових умовах.
Дослідження розширює теоретичне розуміння civic tech як соціотехнічного каталізатора спільного публічного управління та пропонує практичні рекомендації щодо застосування таких рішень у громадах України.

Трансформація механізмів публічного управління системою громадського здоров’я України в умовах криз: інституційна еволюція та міжсекторальна взаємодія

Євгенія Кувшинова — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз трансформації механізмів публічного управління системою громадського здоров’я України в умовах криз. Актуальність дослідження зумовлена тим, що система громадського здоров’я України функціонує в умовах тривалих і взаємопов’язаних криз, які не лише впливають на її інституційну спроможність, але й вимагають переосмислення підходів до публічного управління.
Метою статті є дослідити трансформацію механізмів публічного управління системою громадського здоров’я України в умовах кризових періодів, а також визначити роль міжсекторальної взаємодії у забезпеченні її стійкості.
Показано, що розвиток системи громадського здоров’я України відбувався під впливом кількох ключових кризових періодів, кожен із яких змінював підходи до публічного управління. У пострадянський період сформувалася практика делегування функцій недержавним акторам, зумовлена обмеженістю державних ресурсів. У період пандемії COVID-19 відбулася інституційна мобілізація, що поєднала посилення ролі держави з активізацією громадського сектору та розвитком цифрових інструментів управління. Повномасштабна війна сприяла переходу до гібридної моделі управління, що базується на взаємодії держави, неурядових організацій та міжнародних партнерів.
Обґрунтовано, що трансформація системи громадського здоров’я відбувається як послідовна еволюція моделей публічного управління – від централізованої до гібридної міжсекторальної. Показано, що взаємодія різних акторів стає визначальною умовою забезпечення стійкості системи в умовах криз.
Отримані результати можуть бути використані для розробки стратегій підвищення стійкості системи громадського здоров’я України, зокрема через розвиток партнерських механізмів, посилення координації між суб’єктами та зміцнення інституційної спроможності, а також для формування політик, спрямованих на підвищення готовності системи до майбутніх кризових викликів.

Правові аспекти здійснення адміністративної процедури органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в Україні

Сергій Прокопенко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному теоретико-правовому дослідженню правових аспектів здійснення адміністративної процедури органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в Україні. Метою статті є теоретико-правове обґрунтування сутності та змісту адміністративної процедури в контексті її здійснення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також узагальнення правових механізмів реалізації процедурної діяльності публічної адміністрації з урахуванням принципів належного врядування, компетенційної визначеності та цифровізації адміністративних процесів.
У процесі дослідження використано системний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та логіко-правовий методи, а також методи узагальнення та систематизації наукових підходів, що дозволило розглянути адміністративну процедуру як багаторівневу правову конструкцію, яка поєднує нормативний, інституційний та процесуальний виміри публічно-владної діяльності.
Результати дослідження свідчать, що адміністративна процедура є нормативно визначеною послідовністю юридично значущих дій адміністративних органів щодо розгляду та вирішення індивідуальних адміністративних справ, тоді як адміністративне провадження виступає динамічною формою її реалізації. Встановлено, що органи виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, у межах адміністративної процедури діють як адміністративні органи, діяльність яких детермінована принципами законності, пропорційності, обґрунтованості, неупередженості та своєчасності. Обґрунтовано, що імплементація адміністративно-процедурного законодавства формує сервісно-орієнтовану модель публічного адміністрування, спрямовану на забезпечення правової визначеності, прозорості та ефективності прийняття адміністративних актів.
Визначено, що сучасний розвиток адміністративної процедури в Україні характеризується посиленням ролі ЦНАП як інституційного посередника, впровадженням багатоканальної моделі надання адміністративних послуг та поступовою цифровізацією процедурних процесів, що зумовлює трансформацію адміністративної процедури в інтегрований правовий механізм, який поєднує класичні юридичні конструкції із цифровими технологіями публічного управління.

CBDC та управління макроекономічною стабілізацією: уроки для України в умовах війни

Наталія Федірко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Актуальність. Тривала повномасштабна війна в Україні спричинила глибокі макроекономічні шоки, що проявляються у фіскальних дисбалансах, інфляційному тиску, порушеннях зовнішньої торгівлі та підвищеній невизначеності. За таких умов традиційні інструменти макроекономічної стабілізації стикаються зі значними обмеженнями, що підвищує актуальність інноваційних монетарних та інституційних рішень.
Метою дослідження є обґрунтування перспектив впровадження цифрової валюти центрального банку (CBDC) в Україні та її потенційної ролі для підвищення ефективності політики макроекономічної стабілізації.
Результати. Досвід країн-піонерів у запровадженні цифрової валюти центрального банку свідчить, що CBDC поки що не виступає самостійним драйвером економічного зростання, однак може його стимулювати за умови розвитку у стабільному інституційному середовищі. Запровадження е-гривні в Україні може позитивно впливати на ключові канали макроекономічної стабілізації. У монетарній сфері CBDC сприяє посиленню трансмісійного механізму грошово-кредитної політики, покращенню управління ліквідністю та контроль над інфляційними очікуваннями. У фіскальній площині вона може підвищити прозорість державних видатків, знизити трансакційні витрати та покращити таргетування соціальних програм. У структурному вимірі е-гривня має потенціал до покращення фінансової інклюзії, прискорення цифровізації економічної діяльності та зменшення масштабів тіньової економіки.
Висновки. Е-гривню слід розглядати не лише як технологічну інновацію, а як інституційний інструмент макроекономічної стабілізації. Її ефективне впровадження потребує поетапного підходу, узгодженості регуляторної політики, належного рівня кібербезпеки та синхронізації з цілями фіскальної й монетарної політики. За цих умов вона може стати важливою складовою стійкої макроекономічної системи України.

Механізми використання штучного інтелекту та інформаційних детермінант у публічному управлінні розвитком територій

Сергій Квітка, Денис Косоногов, Вадим Шебанов — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджено механізми використання штучного інтелекту та інформаційних детермінант у системі публічного управління розвитком територій в умовах цифрової трансформації державного управління та післявоєнного відновлення України. Обґрунтовано, що інформація, великі дані, цифрові платформи та алгоритми штучного інтелекту поступово перетворюються на стратегічний ресурс територіального розвитку та основу формування цифрового врядування та його сучасної моделі data-driven governance. Визначено, що ефективність публічного управління територіями дедалі більше залежить від здатності органів державної влади та місцевого самоврядування інтегрувати інтелектуальні аналітичні системи, механізми прогнозування та цифрові інструменти підтримки прийняття рішень.
Проаналізовано нормативно-правові засади формування цифрової екосистеми публічного управління в Україні, політики Cloud First, системи DREAM та механізмів інтеграції України до Єдиного цифрового ринку ЄС у формуванні інформаційно орієнтованої моделі управління.
Особливу увагу приділено механізмам застосування штучного інтелекту у бюджетному прогнозуванні, предиктивній аналітиці, управлінні інфраструктурою, моніторингу територіального розвитку та моделюванні сценаріїв соціально-економічних змін. Доведено, що використання алгоритмів машинного навчання, нейронних мереж, цифрових двійників та аналітичних платформ дозволяє перейти від реактивної моделі управління до проактивної та адаптивної системи територіального розвитку.
Встановлено, що ключовими викликами цифрової трансформації залишаються дефіцит data literacy, фрагментарність інформаційних систем, алгоритмічні ризики та проблеми кібербезпеки. Зроблено висновок про необхідність формування комплексної системи публічного управління, у межах якої штучний інтелект та інформаційні детермінанти виступають основою ефективного, прозорого та прогнозованого розвитку територій.

Європейський досвід розвитку лідерства на публічній службі

Олександр Кіслов — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті комплексно досліджено європейський досвід розвитку лідерства на публічній службі. Актуальність дослідження європейського досвіду розвитку лідерства на публічній службі обумовлена сучасним етапом реформування публічної служби в Україні в умовах європейської інтеграції та необхідності гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством ЄС й повноцінного впровадження принципів належного врядування, що детермінує потребу дослідження кращих європейських практик у цій сфері.
Метою статті є комплексний аналіз європейського досвіду розвитку лідерства на публічній службі та визначення перспективних напрямів використання його в Україні.
Окрему увагу приділено визначенню лідерства в оновлених у 2023 р. Принципах державного управління, розроблених на запит Європейської Комісії Програмою SIGMA. Обґрунтовано, що впровадження даних Принципів у практичну діяльність органів публічної влади України максимально сприятиме розвитку лідерства публічних службовців нашої країни.
Визначено особливості моделей розвитку лідерства в європейських країнах. Особливу увагу приділено Франції, яка останні шість років впроваджує амбітну та комплексну реформу вищої державної служби.
Обґрунтовано, що розвиток лідерства є необхідною умовою ефективної, відповідальної, людиноцентричної публічної служби. Сучасний публічний службовець має бути не лише високо професійним виконавцем, а й сильним та відповідальним лідером змін, здатним повести за собою колектив однодумців та забезпечувати ефективне управління в інтересах суспільства та якісне надання публічних послуг.
Акцентовано на необхідності ґрунтовного та критичного аналізу європейського досвіду розвитку лідерства на публічній службі з метою визначення перспективних напрямів впровадження успішних практик якого у процесі реформування публічної служби нашої країни.

Порівняльний аналіз міжнародних моделей реінтеграції військовослужбовців, які пережили ізоляцію, та їх адаптація в Україні

Ірина Світлак, Дмитро Прокопович-Ткаченко, Віктор Івчук, Олександр Черкаський — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Актуальність. Актуальність дослідження зумовлена масштабами повномасштабного вторгнення Російської Федерації та необхідністю формування ефективної системи ветеранської політики як складової реформування системи публічного адміністрування.
Метою статті є здійснення порівняльного аналізу міжнародних моделей реінтеграції військовослужбовців, які пережили ізоляцію, з метою виявлення кращих практик та обґрунтування напрямів їх адаптації в системі публічного управління України.
Результати. На основі системного, структурно-функціонального та порівняльного методів проаналізовано досвід США, Ізраїлю, Великої Британії, Канади та країн Північної Європи. Виявлено спільні риси: міжвідомча координація, мультидисциплінарний підхід, інституційна спроможність та цифровізація послуг підтримки. Розроблено класифікацію механізмів публічного управління реінтеграцією та запропоновано інтегральну модель оцінювання ефективності.
Висновки. Обґрунтовано, що успішна адаптація міжнародного досвіду в Україні потребує врахування національного контексту. Практична цінність полягає у формуванні системи KPI для моніторингу ефективності реінтеграційних програм та у розробці рекомендацій для органів виконавчої влади.

Цифровізація та освітні ризики впровадження публічно-приватного партнерства в управління середньою освітою в Україні: виклики для компетентнісного підходу

Наталія Власова — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження зумовлена форсованою цифровізацією вітчизняної системи загальної середньої освіти в умовах пандемії та повномасштабної війни, що стимулює державу і місцеві громади активно залучати приватний технологічний сектор (EdTech) через механізми публічно-приватного партнерства (ППП) для забезпечення безперервності навчання. Мета статті полягає у виявленні, систематизації освітніх ризиків упровадження цифрового ППП в управління середньою освітою та оцінці їхнього впливу на реалізацію компетентнісного підходу в рамках Нової української школи (НУШ). У процесі дослідження використано методи аналізу нормативно-правової бази, угод та меморандумів між органами публічної влади і приватними платформами (на прикладі HUMAN, NZ.UA, Atoms), а також компаративний аналіз ефективності взаємодії ключових стейкхолдерів.
У результаті дослідження виділено три основних групи ризиків: управлінські (загроза «технологічного замикання», втрата контролю над даними), соціальні (поглиблення цифрової нерівності) та педагогічні (звуження автономії вчителя). Доведено, що неконтрольована алгоритмізація та комерціалізація освітнього контенту в межах цифрових платформ створюють пряму загрозу компетентнісному підходу. Вона проявляється у зведенні оцінювання до автоматизованого тестування, нівелюванні ролі формального оцінювання та відчуженні здобувачів від реальної діяльнісної практики, що замінює розвиток критичного мислення й креативності на механічне споживання інформації та формалізовані показники оцінювання.
Зроблено висновок про необхідність переходу від технократичного до партисипативного управління цифровим освітнім середовищем. Запропоновано шляхи мінімізації виявлених ризиків, що включають розробку стандартів для EdTech-продуктів (зокрема, механізми «алгоритмічного аудиту») та забезпечення ключової ролі вчителя як фасилітатора.